"Так казав Заратустра" - це театральні уроки, вірніше спроба перекласти цей процес пізнання на мову театру, а значить спроба не тільки емоційного і логічного пізнання, а перш за все — це шлях, вірніше лабіринт, можна сказати, жіночого пізнання філософського тексту через кохання. Прийняття — це блукання у казковому лісі, де завжди повертаєшся на те ж саме місце.
Ця вистава — можливість потрапити в вир філософської дискусії учнів Заратустри, кожен з яких пристрасно бажає спіймати істину за хвіст і з'ясувати, що саме казав їх вчитель.
Але у ході дискусії глядач по черзі приймає сторону кожного учня і, здається враження, що істин стільки ж, скільки людей на сцені, а може і в глядацькому залі.