стали першопрохідцями в області цифрових технологій.
Цікаво те, що під час пандемії вони знаходили майже всі рішення з нуля.
Виступаючи перед ETC, Андрій Палатний (актор, продюсер ЦСМ "ДАХ" і куратор фестивалю ГОГОЛЬFEST) розповів про контекст.
У ЦСМ "ДАХ" дійсно був певний досвід роботи з онлайн-трансляціями у сайт-специфік проєктах, проте саме партнерські організації подбали та допомогли зі створенням цифрових кейсів минулого року.
Інституції, які представляє Андрій, також мали цифрову стратегію, розроблену в 2019 році після його відвідування австрійського культурного, освітнього та наукового інституту "ArsElectronica" та семінару від Academia Digitlitat у Theatre Dortmund (теж за підтримки ETC — грантів на подорожі!).
Але коли був уведений локдаун, і їм довелося все скасувати, ЦСМ "ДАХ" зіткнувся з трьома великими проблемами:
1) Неможливість реалізації мистецьких заходів.
2) Нездатність охопити аудиторію особисто, та
3) Відсутність досвіду і навичок використання сучасних технологій для реалізації театральних проєктів.
Перший етап: проєктування проєктів
Тож, під керівництвом засновника ЦСМ "ДАХ", Влада Троїцького, із середини березня до початку жовтня 2020 року розпочався період адаптації, в ході якого були розроблені цифрові проєкти для нової, Zoom-орієнтованої реальності...
Переконання акторів працювати в онлайні
Подібно до того, що ми чули й від інших театрів на конференціях і заходах ETC, актори спочатку чинили супротив роботі в онлайні. Їх завоювало поєднання двох речей: прозорість і чітке бачення майбутнього.
Як тільки у них з'явилися актори і креатори, готові прийняти, що нові проєкти будуть пов'язані з високим ризиком, а гроші точно прийдуть пізніше, вони почали адаптуватися до нового середовища. Протягом перших двох місяців Андрій розвивав те, що він з любов'ю називає "Школа нового типу акторської майстерності".”
Три цифрові проєкти
В рамках лабораторії вони працювали над трьома цифровими проєктами: Alambari, Zoomtime та Цифровими дегустаціями книжок. До цього списку приєдналися пізніші проєкти, такі як нова електронна українська філософська опера, Phd Opera "Про що мовчить Заратустра".
Alambari, в якому взяли участь 135 учасників із 47 міст та 18 країн, був проєктом, який демонстрував "соціальні цифрові ритуали", якими ділилися люди з усього світу. Учасники доєднувались до Zoom-конференцій та одночасно робили однакові дії — заглядали в камеру, показували небо, спілкувались з коханою людиною, готували чай.
Дегустація книжок представляла собою суміш інсценізованих читань та аналізу літературних текстів, а Zoomtime — це було перетворення вже існуючої офлайн-вистави в онлайн-формат за допомогою додатку Zoom.
Лайв та діджитал одночасно
Андрій і команда притримуються одного дуже важливого правила: цифрова робота ні в якому разні не противага живого виступу. Ці дві концепції є взаємодоповнюючими і однаково дієвими засобами для створення й охоплення аудиторії.
Вони чітко сформулювали ці повідомлення у своїх маркетингових матеріалах:
Три шляхи розробок у цифровій діяльності
Крім того, Андрій розробив трикомпонентну методику рішень у цифровій діяльності.
1) Онлайн-адаптація для офлайн-продукту. Це може бути класична трансляція шоу або онлайн-акторська гра;
2) Продукт, створений спеціально для існування в цифровому просторі;
3) Цифровий продукт, створений за допомогою експрес-стратегії для подальшого перетворення його в автономний офлайн-продукт.
"Для мене це три різних способи мислення, але всі вони працюють, якщо погодитися з концепцією, що офлайн та онлайн — це синергія. Всі прототипи можуть бути розділені на три кейси.”
Про що дізналися
Проєкт Alambari #TogetherAtTheSameTime був створений як онлайн-івент з високим ризиком. У прямому ефірі стрімери компілювали кілька екранів, маніпулюючи ними в режимі реального часу і з'єднуючи їх в одну картинку.
"Ми робили це з усіма ризиками. Іноді це не спрацьовувало. Але нашим рішенням було рухатись далі, незважаючи на усі ризики та невміння ними управляти.
Проєкт починався з використанням чотирьох екранів, потім зріс до шести, і наприкінці аж до дев'яти.
Команда отримала нагороду від Книги рекордів України за проєкт, що визнаний Першою видатною цифровою подією в Україні. "Це приклад того, як можуть іти справи, якщо ви працюєте в правильному напрямку", - сказав Андрій.
Перетворення на "офлайн" продукти
Одним із ключових аспектів роботи була можливість перетворити цифрові пректи на "офлайн" продукти.
"Ми створили цифровий продукт під час карантину. Але коли локдаун завершився, ми спробували перенести його в офлайн-простір і створили інсталяцію. Це один зі способів нашого мислення: ми віримо, що проєкти з часом можуть бути трансформовані. Це не про те, що ви працюєте тільки онлайн, або тільки в режимі офлайн. З Alambari ми створили мобільну інсталяцію, яка відвідала чотири міста та різні локації".
"Це приклад того, як ми переходимо від цифрового контенту до фізичного".
Інсталяція проєктувалася різними цікавими способами — на стелі, на колонах 100-річної будівлі. Також, існувала сильна інтерактивна складова: глядачі могли особисто стояти перед камерами і бачити себе спроєктованими на стінах разом із записаним контентом.
"Це також була лабораторія поведінки, щоб побачити, як аудиторія взаємодіє між технологіями та мистецтвом. [Один із глядачів] інтуїтивно взяв свій пристрій і почав із ним взаємодіяти.
"Це і про те, що я кажу: Цифрові проєкти — це не тільки пригода для театральних діячів, це також пригода для глядачів".
Нові способи підходу до творчих проєктів
Андрій каже, що Alambari створив новий підхід ЦСМ "ДАХ" до творчих проєктів.
"Зараз ми розуміємо, що створюємо культурні проєкти не лише для України, а й для міжнародної аудиторії. Ми вперше це справді зрозуміли".
"По-друге, організація проєкту Alambari та комунікації всередині нього дали нам зрозуміти, що це справді новий період для співпраці з партнерами та структурами. Багато інституцій погодились взяти участь у флешмобі. Я не можу уявити ситуацію раніше, коли це було б можливо. Я думаю, що це змінило відносини між театральними діячами.
"І третє — це спосіб створення ідей. Це вже не просто місцеві теми: ти починаєш думати ширше, про що говорити, в рамках світу".
Формування цін за квитки на цифрові події
Для Zoomtime, що був цифровим серіалом, Андрій та команда протестували трирівневу модель ціноутворення, як спробу досягти певної фінансової стійкості.
Першим рівнем був доступ до посилання на YouTube, де аудиторія могла пасивно спостерігати за живою виставою. Другим рівнем став Zoom-доступ до однієї з серій, після чого глядачі мали змогу поговорити з акторами та творчою командою; і останнім рівнем — благодійним донатом — публіка могла придбати доступ до всіх серій.
"Спочатку ми намагалися встановити ціни трохи нижчі, ніж звичайні ціни в театрі. Але тоді ми зрозуміли, що помилилися, бо не можна очікувати, що люди заплатять таку ж ціну, як за перегляд спектаклю фізично в театрі".
Врешті-решт, команда прирівняла вартість одного квитка до вартості чашки кави.
Просування Zoomtime дало Андрію розуміння, що навіть відсутність субтитрів чи створення вистав "міжнародною" англійською мовою, не виключає доступу до цілком нової міжнародної аудиторії.
"Наша аудиторія в цьому випадку повністю змінилася. Ми розуміємо, що це драматичний матеріал. Ми граємо українською та російською мовами. У цьому випадку ви можете запитати: наскільки це міжнародний проєкт, якщо вистава була зроблена рідною мовою?...Але ми також зрозуміли, що продукт став цікавим для українців, які проживають за кордоном. Діаспора. Цього ми ніколи не очікували. Коли ти займаєшся театром, ти зазвичай покладаєшся на фізичну аудиторію, яку ти можеш охопити. Тут ми зрозуміли, що всі люди, які говорять російською та українською мовами, є потенційною аудиторією цього продукту. У нас були українці в Канаді, Австрії — люди, які знають нашу діяльність, але ніколи не бачили її фізично. У них був час, і вони провели його з нами в Zoom".
Мета полягає в тому, щоб налагодити систематичний зв’язок з діаспорою, і цей потяг до розширення аудиторії змінив шляхи роботи інституції.
"Коли ми створюємо драматичну цифрову виставу, ми знаємо, що люди, які говорять цією мовою, не обмежуються лише кордонами країни. Ви створюєте для набагато більшої аудиторії з самого початку, а потім думаєте, як охопити її."
Він додає, що це набуває значення в багатомовному європейському контексті — особливо під час локдауну, коли ви все одно не можете запросити людей, і потрібно подумати про перебудову стратегії комунікації.
PhD Opera. Dakh Theatre
Другий етап: Цифровий репертуар
Цифровий репертуар ЦСМ "ДАХ" зараз стає все популярнішим. З листопада по грудень 2020 року театр провів 44 цифрові події, серед яких:
- 4 нові прем’єри, в тому числі цифрової PhD опери, описаної вище (всього 7 подій)
- 3 стрімінги міжнародних проєктів
- 2 книжкові дегустації (жива анімація та читання)
- 7 освітніх лекцій ГОГОLAB
- 24 серії міжнародної цифрової резиденції
- 1 онлайн-флешмоб
(Члени ETC можуть подивитися більше відео з інтерв'ю Андрія тут)
Якщо ви хочете поділитися досвідом своєї роботи в рамках цієї серії статей, зв’яжіться з Christy Romer, менеджером з комунікацій ETC:
European Theatre Convention —
за посиланням!
Веб-дизайнерка: Аліна Данилова
Координаторка: Вікторія Федорів
Куратор проєкту: Андрій Палатний
